?

Log in

9/11

Sep. 11th, 2011 | 12:05 pm
music: Sonic Youth - Out & In | Powered by Last.fm

Чому World Trade Center у Нью-Йорці складається із двох веж? Усі хмарочоси на Мангаттені завжди задовольнялися тим, що протистояли один одному у вертикальній конкуренції, і результатом цього стала архітектурна панорама за подобою капіталістичної системи, - пірамідальні джунґлі, де всі хмарочоси ведуть між собою поєдинок. Ця система дуже добре проглядалася у знаменитому образі Нью-Йорка, який відкривався з моря. За кілька років цей образ геть цілком змінився. Емблема капіталістичної системи перемістилася з піраміди до перфорованої карти. Хмарочоси перестали бути обелісками, тепер вони туляться один до другого без жодного виклику, немов колони статистичної діяґрами. Ця нова архітектура втілює не конкурентну, а численну систему, де конкуренція поступилася місцем кореляції. (Нью-Йорк - єдине у світі місто, яке упродовж своєї історії з надзвичайною точністю і в повному масштабі втілило сучасну форму системи капіталу - й зі зміною цієї форми, відразу ж міняється і воно, - цього не робило жодне европейське місто). Його архітектурна ґрафіка - це ґрафіка монополії: дві вежі ВТЦ, бездоганні паралелепіпеди заввишки 400 метрів на квадратній основі, становлять собою бездоганно врівноважені і сліпі судини, що сполучаються між собою, - сам факт існування цих ідентичних об'єктів означає кінець усякої конкуренції, кінець будь-якої ориґінальної референції. Парадокс, але якби вежа була одна, то вона не втілювала б монополію, оскільки ми вже переконалися, що вона стабілізується в дуальній системі. Задля чистоти знак повинен продублювати сам себе - самодублювання знака якраз і кладе кінець тому, що він означав. Тут присутній увесь Енді Воргол: його численні копії обличчя Мерилін становлять одночасно і смерть ориґіналу, і кінець репрезентації. Дві вежі ВТЦ є зримим знаком того, що система замкнулася у запамороченні самодублювання, тоді як інші хмарочоси становлять кожен зосібна ориґінальний момент системи, що постійно долає сама себе крізь етапи кризи і дефіциту.

В цій редуплікації таїться особливий чар. Які б високі - вищі від усіх інших будівель, - не були ці вежі, все ж вони означають кінець вертикальности. Ці вежі нехтують іншими хмарочосами, вони належать до іншої породи, вони більш не порівнюють себе з ними й не кидають їм виклик, - вони просто милуються одна одною, вивищуючись у чарівливості взаємодібностей. Одна в одній вони відбивають ідею моделі, якою вони і є одна для одної, і їхня однакова висота вже не становить собою смисл перевищення - вона всього-навсього означає, що стратеґія моделей і підмін відтепер історично взяла гору в серці самої системи, - а Нью-Йорк і справді є її серцем, - над традиційною системою конкуренції. Хмарочоси Рокфеллер-центру ще відбивалися один в одному своїми фасадами зі шкла і бетону, існуючи в системі нескінченної дзеркальности міста. Що ж до цих веж, то вони сліпі й уже не мають фасадів. Тут усунуто будь-яку референтність житла, фасаду як обличчя, інтер'єру і екстер'єру, що відчувалося вже в будівлі Чейз Мангаттен Банку або ж у найсміливіших дзеркальних будівлях 60-х років. Разом із риторикою вертикальности щезає і риторика дзеркала. Залишається лише серія, що замкнулася на числі 2, - так, наче архітектура, як і вся система, витікає тепер з незмінного ґенетичного коду, з остаточної моделі.

—L'échange symbolique et la mort, Jean Baudrillard, 1976. З французької переклав Леонід Кононович.

Link | Leave a comment {4} | Share

50 Songs of 2010

Mar. 4th, 2011 | 01:44 am
music: Naked on the Vague - Wrong Room | Powered by Last.fm

last.fm facebook DL

Link | Leave a comment | Share

(no subject)

Nov. 25th, 2010 | 06:26 pm
music: Trent Reznor and Atticus Ross - Magnetic | Powered by Last.fm

 

Link | Leave a comment {8} | Share

(no subject)

Sep. 24th, 2010 | 08:53 pm
music: Elliott Smith - Needle in the Hay | Powered by Last.fm

The Crazy Woman

I shall not sing a May song.
A May song should be gay.
I'll wait until November
And sing a song of gray.

I'll wait until November
That is the time for me.
I'll go out in the frosty dark
And sing most terribly.

And all the little people
Will stare at me and say,
"That is the Crazy Woman
Who would not sing in May."


–Gwendolyn Brooks

Link | Leave a comment | Share

September 11 / A Man

Sep. 11th, 2010 | 06:10 pm
music: Blondie - Hanging On The Telephone | Powered by Last.fm

A man, a bit smaller than medium, a bit heavier than most of those who are a bit over 35, wandered in during the press-conference with Jonas Mekas. He looked around and noticed that the seat next to me is free (though my bag was laying there). He asked whether it’s free, and if I speak English.

With a boring expression on his face he looked over at a press-kit paper that have been written in Russian, and descended his chin on his chest. He wore a hat, so it wouldn’t be obvious to anyone if he’s resting his eyes. I’m not sure if he actually fell asleep, there was no sign of snore or heavy breathing. It was only significant that he’s not a bit interested, even though the United States Embassy representatives were about to take a word.

When the conference was over a man pointed at four screens, in front of which press conference took place, and asked what are those videos. A split moment later on fourth screen images of 9/11 appeared, and a man flinched, “Oh, that one I know,” he sounded uninterested and distant, just as distant as the English speech sounds under the over-voice film-translations . Four short films were played over and over again, a man just didn’t try to pay attention. After I explained him what was captured on the rest three screens, his still distant but more engaged voice almost shouts, “What a moron! He zoomed out right at the moment of tower collapsing! What a moron!” Jonas Mekas was filming the attack from the roof of his NYC apartment, and at the moment the second tower started to fall he took a panoramic shot, as opposite to his close-up manner right before that. I, finding myself amused with the comment, tried to advocate Mekas, “He knew, everyone is shooting it from every possible point of view; he tried to show a context; he’s an artist, not a journalist.” “Well, I’m a journalist, and you can’t imagine, how devastated was I that day!..” that’s right, he’s still not yelling, he’s just enclosing the voice from that distance, “I missed the whole thing! I was watching the History Channel, and probably you won’t understand but that whole thing is operated by machines, so they didn’t even interrupt their regular programming, I was watching Stalingrad when attacks happened!” he took a glass of juice from the waitress who came by, “I flew to New York just two hours before that, was staying in an apartment across the Central Park. When I first saw the actual news, first I thought that we’re probably doing something in the Middle East again, but later I realized it is here, and it is real, ‘cause they were just showing video without saying anything. It was amazing! I mean amazing! I’m still beating myself up for missing to see all that on my own eyes!.. And this moron just zoomed out...” the small pack of potato chips suddenly appeared on a seat in front of him, and he started to put them chips greedily with his fingers almost on the back of his tongue, while reaching the tray with his free hand for another glass of juice. A man continued to express his fascination over the greatest New York’s pile of concrete smoke.

He thinks nothing’s being built at the ground zero because of financial reasons. He shared his experience visiting WTC when it was still standing, his experience living almost two years in Kyiv. Told he’s from everywhere but “Currently from Austin, TX.” And I thought to myself, well Bush must’ve think the same thing, “Why am I suppose to be here, in this goddamn boring classroom, while the real show is going on?” later remembering that he’s a president and he suppose to be out there.

Jonas Mekas walked nearby in a small cloud of journalist-flies, and I got carried away with them. So I didn’t get to hear what web-site of his a man asked me to visit and write him an email. I didn’t even hear his name from the distance he was talking to me.


June 2010, Kyiv, Ukraine.

Link | Leave a comment {1} | Share

A Dream Within a Dream

Aug. 25th, 2010 | 05:34 pm
music: Hans Zimmer - 528491 | Powered by Last.fm



Take this kiss upon the brow!
And, in parting from you now,
Thus much let me avow-
You are not wrong, who deem
That my days have been a dream;
Yet if hope has flown away
In a night, or in a day,
In a vision, or in none,
Is it therefore the less gone?
All that we see or seem
Is but a dream within a dream.

I stand amid the roar
Of a surf-tormented shore,
And I hold within my hand
Grains of the golden sand-
How few! yet how they creep
Through my fingers to the deep,
While I weep- while I weep!
O God! can I not grasp
Them with a tighter clasp?
O God! can I not save
One from the pitiless wave?
Is all that we see or seem
But a dream within a dream?

-Edgar Allan Poe


Чоло цілуючи в журбі,
Дозволь, відкриюся тобі, -
Ти слушно, далебі,
Казала, що вві сні
Даремно я марную дні.
Та вже коли позбувсь надій,
Нехай це вдень, чи в тьмі нічній,
Нехай це яв, чи марні сни,
Хіба повернуться вони?
Все, що примариться мені,
І все що бачу - сон у сні!

Стою, а пінний вал
До берега несе свій шал,
Рука стискає в забутті
Піщинки золоті.
Як мало! Вислиза
Пісок у воду, і терза
Мене сльоза, сльоза!
О Боже, як в руках
Утримати цей прах?
О Боже, хоч одну
Піщинку не віддати дну!
Чи все, що мариться мені,
Що бачу - сон у сні?

(пер.Анатолія Онишка)

Link | Leave a comment {5} | Share

Yes, I'd love (to try) to read this

Aug. 6th, 2010 | 04:46 am
music: Hans Zimmer - Dream is Collapsing | Powered by Last.fm

Cahiers du cinéma n°658

Événement : les séries américaines

La série continue par Jean-Philippe Tessé
Mad Men par Jean-Sébastien Chauvin
Entretien avec Matthew Weiner
Entretien avec Scott Hornbacher
Breaking Bad par Cyril Béghin
The Corner, The Wire, Treme par Jean-Philippe Tessé
Entretien avec Agnieszka Holland
En analyse par Ariel Schweitzer
Ce que m’apprennent les séries par Axelle Roppert
L’âge d’or... et après ? par Olivier Joyard

Link | Leave a comment {6} | Share

Ретроспектива робіт американських кіноаванґардистів

Jun. 8th, 2010 | 02:16 pm
music: Sonic Youth - Washing Machine | Powered by Last.fm

організована спільними зусиллями Посольства Америки й Литви в Україні разом із Центром візуальних мистецтв Йонаса Мекаса, Музеєм сучасного образотворчого мистецтва в Києві і Національною спілкою кінематографістів України
і приурочена до відкриття виставки «Із Нью-Йорка з любов’ю: Йонас Мекас, “Флуксус” та американський кіноаванґард» в Музеї сучасного образотворчого мистецтва України (вул. Глибочицька, 17)
відбудеться в Домі кіна (вул. Саксаганського, 6)
з 8 до 10 червня
Червона зала, початок о 18.30

Проєкція: відео; 16мм



8-10 червняCollapse )

Link | Leave a comment {15} | Share

Радіогодина мотивів

May. 3rd, 2010 | 09:00 pm
music: Bob Dylan - Changing Of The Guards | Powered by Last.fm

[info]radiomotyviv  
слухайте,додавайте, реаґуйте, коментуйте, критикуйте, запитуйте, рекламуйте... і ще багато дієслів


Link | Leave a comment {2} | Share

Breaking Bad

Mar. 23rd, 2010 | 04:34 am
music: TV on the Radio - DLZ | Powered by Last.fm




First season took off a little slow. It settled up premise, characters, the mood of the show, its world, if you will. It has some great moments though, like body disposal scene from the second episode which made me choke on my own laughing tears.

Second season blew me away. Completely. Right from the very beginning. Second episode Grilled along with sixth episode Peekaboo,being so damn hilarious, bizarre and gripping, I'm sure, will find their places in the TV's Hall of Fame, trust me.

What third season will bring, has yet to be determined.

Read more...Collapse )

Link | Leave a comment {8} | Share

Best scenes in last year's popular feature films

Mar. 8th, 2010 | 10:54 pm
music: Jan Bradley - Mama Didn't Lie | Powered by Last.fm

5. Das weisse Band - Eine deutsche Kindergeschichte: The School Teacher suggests to Eva that they should have a picnic.
4. Antichrist: Cutting off clitoris.
3. Inglourious Basterds: Massacre in the theater.
2. Brüno: Scene at the fighting ring.
1. Fantastic Mr. Fox: Scene with the wolf.
Tags:

Link | Leave a comment {1} | Share

A Walk (2010)

Feb. 26th, 2010 | 01:08 am
music: The Big Sleep - Bad Blood | Powered by Last.fm

Link | Leave a comment {3} | Share

A Room (2007)

Feb. 25th, 2010 | 05:01 am
music: Fanfarlo - Harold T. Wilkins, or How To Wait For A Very Long Time | Powered by Last.fm

Link | Leave a comment {4} | Share

Якщо вже говорити про Ґреммі...

Feb. 3rd, 2010 | 11:34 pm
music: Bob Dylan - Changing Of The Guards | Powered by Last.fm




Чи не найдивніший момент у телеісторії рок-н-роллу.

Боб Ділан був запрошений виступити на церемонії вручення премій «Ґреммі» 1991 року з нагоди одержання відзнаки за внесок у розвиток музики від Національної спілки мистецтва й науки звукозапису. Теоретично, подібні відзнаки презентують, щоб позначити неоціненний внесок у сучасну популярну музику. Проте у випадку з Діланом, таке визнання виглядало абсурдно запізнілим: хоч він і вплинув на фолк- і поп-музику більше ніж, напевне, будь-яка особистість американської культури, Ділана не удостоювали нагород – ні ця спілка, ні більшість инших впливових організацій у музичній індустрії – в період його найзначнішого впливу, чверть століття тому. Справді, 1965 року – коли Ділан випустив пісню «Like a Rolling Stone» і змінив обличчя рок-н-роллу – «Ґреммі» за найкращий запис року тоді дісталася гуртові Herb Alpert & the Tijuana Brass з піснею «A Taste of Honey». Сам Ділан не одержував «Ґреммі» аж до 1979 року, за «Gotta Serve Somebody».

Можливо, піднімаючись на сцену того вечора, Ділан думав про це. Чи якісь инші питання крутилися в його голові. У кожнім разі, за тих обставин, Боб Ділан вирішив поводитися точнісінько так само, як поводиться Боб Ділан. Прикрашений строкатим рок-н-рольним одягом, він плутано, засапано виконав версію його найревнішої антивоєнної пісні «Masters of War», і зробив він це у пік найміцнішої підтримки Америкою війни бушівської адміністрації у Персидській затоці. То був насуціль дивний перформанс: Ділан співав монотонно, похапливо – так, ніби усвідомлював, байдуже, наскільки часто чи емоційно він співав би ці слова, їх ніколи не буде достатньо для того, щоб зіпсувати світовий апетит на війни – тим часом, музиканти гурту позаду нього навіженіли, як пекельне полум’я. Протягом наступних днів критики сперечалися, чи сприймати виступ як блискучий, чи як ніяковий (нащо такі антивоєнні протести, – хтось запитував, – якщо слів неможливо розібрати?), та одне було ясно зрозуміло: поява Ділана була єдиним за довгі роки, на церемонії «Ґреммі», справжнім проявом рок-н-роллу.

За якусь мить на сцену вийшов чудернацьки веселий Джек Ніколсон, щоб вручити Діланові його нагороду, у вигляді таблички, за внесок у музику. Ділан, вбраний у надмір просторий темний костюм, стояв поруч нього, нервово сіпаючи свій капелюх із закрученими крисами й час від часу аплодуючи самому собі. Коли Ніколсон передав йому відзнаку, Ділан виглядав розгубленим: «Ну, е-е, гаразд,» – він сказав, ще більше сіпаючи капелюха. «Так. Ну, мій батько, він мені небагато лишив. Знаєте, він був дуже простим чоловіком. Але ось що він мені сказав: Він сказав, “Сину...”» – Ділан зупинився, потираючи рукою рота й мовчки читаючи напис на табличці, аж раптом смикнув головою: «Він багато чого сказав, знаєте?» – після цих слів глядачі захихикали. «Він сказав, “Сину, у цьому світі можна настільки опуститися, що й рідні мати і батько тебе покинуть. І якщо таке станеться, Бог завжди віритиме у твою здатність виборсатися”».

Вже ніхто особливо не сміявся. Ділан востаннє доторкнувся до капелюха, розвернувся на своїх каблуках, і пішов. Вже вкотре Боб Ділан зустрівся з Америкою, і Америка знову не зрозуміла, що з цієї зустрічі взяти.

(Переклад з англійської)
Mikal Gilmore, Night Beat. A Shadow History of Rock & Roll. (London: Picador, 1998), pp. 44-45


Link | Leave a comment {4} | Share

I was looking for this quote too long

Jan. 29th, 2010 | 07:52 pm
music: Bob Dylan - Cry A While | Powered by Last.fm

"That's the whole trouble. You can't ever find a place that's nice and peaceful, because there isn't any. You may think there is, but once you get there, when you're not looking, somebody'll sneak up and write 'Fuck you' right under your nose. I think, even, if I ever die, and they stick me in a cemetery, and I have a tombstone and all, it'll say 'Holden Caulfield' on it, and then what year I was born and what year I died, and then right under that it'll say 'Fuck you'. I'm positive."
Tags:

Link | | Share

50 Songs of 2009

Dec. 30th, 2009 | 04:35 pm
music: Mos Def - Supermagic | Powered by Last.fm

10-1Collapse )

Link | Leave a comment {3} | Share

50 пісень 2009

Dec. 30th, 2009 | 03:55 pm
music: Sonic Youth - What We Know | Powered by Last.fm

10-1Collapse )

Link | Leave a comment | Share

50 Songs of 2009 / 50 пісень 2009

Dec. 29th, 2009 | 05:32 am
music: The Avett Brothers - Slight Figure Of Speech | Powered by Last.fm

50-11Collapse )

Link | Leave a comment {5} | Share

(no subject)

Oct. 19th, 2009 | 05:13 am
music: Brett Dennen - Heaven | Powered by Last.fm

Last week on FOX's LA local morning show couple of days they were, literally, whining for hours because of the "enormous" rain they've got there. Honest to God, it seemed like not a big problem at all, but journalists looked terrified, "The Great California Flood of the Decade!" Someone's ground floor got a bit waterlogged (later reporter told, this kind of a problem happens every year), and there were some drying poodles on the streets causing MWAs. So I though, those LA FOX's guys must be struggling with a Real News shortage. And guess what? I've been catching up on last week's Craig Ferguson shows, and he commented the situation Exactly the same way I did! Also he mentioned, though, that this kind of light-rainy weather makes him homesick. Oh poor thing, that is so sweet.

P.S. Для тих, хто не стежить за мною на Твіттері: по-перше, ви не багато втрачаєте... і по-друге, не зветрайте уваги, коли бачитимете тут подібні дописи покаліченою англійською - просто мені часом важко вписатися в 140 символів.

Tags:

Link | | Share

September 11 / Sonic Youth

Sep. 11th, 2009 | 06:51 pm
music: Sonic Youth - The Empty Page | Powered by Last.fm

Перший літак, що протаранив першу вежу розбудив його. Без чогось до дев’ятої ранку 11 вересня Джім О’Рурк спав на канапі у вітальні студії Echo Canyon – за відсутности постійного помешкання студія слугувала йому за домівку. Хоч він і чудово знав, яка грюканина могла звучати в Нью-Йорку, ніколи не чув він бабаху подібного на цей, що вирвав його зі сну. Виглянувши у вікно, він побачив потік людей, що линув від будівлі навпроти по вулиці, та працівників будмайданчика поблизу, які позадирали голови в небо.

 

 

 

Link | Leave a comment {7} | Share

Slippery Sleep (Dream #5)

Sep. 1st, 2009 | 10:27 pm
mood: my little corner of the world
music: Sugar Tampaxxx - Sugar Scar | Powered by Last.fm


Oil paint on paper. Aug 25-27, '09.
Closer lookCollapse )
Tags:

Link | Leave a comment {16} | Share

Web_Collage

Aug. 20th, 2009 | 03:30 pm
music: Bikini Kill - Rebel Girl | Powered by Last.fm



==>Collapse )

Link | Leave a comment {13} | Share

Orthodox Easter Traditions / Detachable Dream

May. 5th, 2009 | 12:06 am
music: Sonic Youth - Massage the History | Powered by Last.fm


Watercolors, Oil paint, Nail polish, Ink, Ash, PaperCollapse )
Tags:

Link | Leave a comment {8} | Share

Naïveté. (Dream Number Two)

Mar. 22nd, 2009 | 02:38 am
mood: my little corner of the world
music: Yo La Tengo - Blue Line Swinger | Powered by Last.fm


Ink, Beet juice, Carrot juice, Wax, PaperCollapse )
Tags:

Link | Leave a comment {6} | Share

Dreams and Nightmares in Newborn Babies and Young Children

Mar. 19th, 2009 | 05:07 am
music: Balmorhea - Night In The Draw | Powered by Last.fm


Ink, PaperCollapse )
Tags:

Link | Leave a comment {14} | Share